В одному з міст західної України проживає майстер. Дивний майстер. Сидить собі в майстерні, працює. Робить різні речі. Обробляє метал, камінь. Багато переробив він того матеріалу, багато. Тай й різний він йому попадався. Не завжди якісний, та часто цікавий. Бувa візьме він камінь в руки, та й думає. День проходить, два, три, та й виникає ідея. От тоді закипає робота. Майстерня наповнюється пилом, пилом котрий віддає камінь. Дуже тяжко камінь позбувається того пилу, та поступово він перетворюється чи то в портрет, чи oi в маленького Купідона, пробігаючого по хмаринках, та шукаючого жертву, в котру б поцілити стрілою кохання. Чи то ніжна Німфа, чия краса народилась з білизни мармуру, чи дика Русалка, чию красу він десь підгледів, та переніс в кришталь. Деколи й пластичність срібла допомагає майстрові показати пробудження ніжних дівочих переживань, чи перетворення юної красуні в грізну Амазонку.
Та не забуває майстер, що й добре володіє ювелірним мистецтвом, і тоді народжуються прикраси, котрі б з великою насолодою, носила б кожна жінка.
Та більше всього, його хвилюють камеї та інталії.
Цим мистецтвом, він оволодів досконало. Багато портретів вийшло з його рук, та найбільше, Він пишається портретом доньки - Соломії. Дуже до вподоби йому ця робота.
Та життя не стоїть на місці, і народжуються нові роботи (гліптика, скульптура, ювелірні вироби). Чекають свого часу й нові задумки, чекають роками. Буває , що не кожна робота може вийти з рук майстра. Та й причина банальна, кожна робота потребує свого матеріалу, котрий не завжди є під руками. Приходить час, появляється матеріал, продовжується робота.